Що таке самогон? Це міцний алкогольний напій отриманий шляхом дистиляції у домашніх умовах. Напевно це буде найбільш вірним та зваженим визначенням. З самогоном пов'язано багато фольклору, історій, легенд. В формуванні культури самогону важливі дві компоненти - 1. це бажання селянина виготовляти все що можна у власному господарстві а не куплять на стороні, 2. фіскальна. оскільки міцний алкоголь став однією з найперших жертв державної жадібності, потрапивши під тиск різних акцизів, мит, податків. монополій тому його виробництво та продаж стало над прибутковим бізнесом.
Як я казав - самогон це явище культурне та багатогранне, але зараз пропоную поговорити про американський самогон. Взагалі самогон можна гнати будь де, але культурно американський самогон - Moonshine асоціюється з Півднем а особливо з Вірджинією та гірськими районами Апалачів. Муншайн пройшов довгу історію, від приватних апаратів, коли кожна фермерська сім'я мала свій перегінний куб, до розквіту цього бізнесу в часи сухого закону, романтичні часи 40-50-х рр., і аж до наших часів коли американській федеральний уряд продовжує боротьбу з самогонниками.
Що ж таке американський самогон? Традиційно сировиною для міцних Північно-Американських напоїв стала кукурудза, по-перше це саме дешеве та поширене збіжжя у країні, по-друге кукурудза містить більше цукру ніж традиційні пшениця чи жито. Саме з кукурудзи робиться американський віскі - бурбон, тож і традиційний самогон - з кукурудзи. Кукурудзяне борошно заливали водою, додавали дріжджі та чекали поки воно забродить, потім перегінний куб, з якого власне і витікав продукт, є у американців і свій первак - white lightning - "біла блискавка", різновид самогону. Муншайн ніколи не настоюється чи утримується в діжках, він одразу іде у розлив. Зараз в Америці існують кілька легальних виробництв "білої блискавки" за давньою технологією. Так само справжні ентузіасти цього діла женуть "для себе" чи "для людей" муншайн саме з кукурудзи. Правда зараз ділки чорного ринку за ради прибутків женуть муншайн переважно з ... цукру. Так само як і в нас в Україні. Цукор - дріжджі - самогон. Геть не романтично.
А тепер до чого тут НАСКАР? Коли я вперше почув про це вирішив що то байка. Але нещодавно переглянув кіно по Віасат Хісторі - це не байка, це факт. Але я забігаю наперед. Отже післявоєнна Америка. Зростають міста, велика соціальна мобільність. Великі міста потребують "пального" - сухий закон хоч і скасовано, але акцизи ніхто не відміняв! Народ потребує недорого алкоголю. Його чимало у Вірджинії чи Апалачах, тисячі галонів, але споживач у великих містах Східного узбережжя. Велику місію порятунку спраглих громадян взяли на себе нічні перевізники. Сотні молодих людей долучилися до цього бізнесу. Задача, прийняти на борт на фермі дядечка Джо кілька ящиків розлитого по скляних баночках з закруткою (тіпа в які зараз фасують огірки чи соуси) і швидко доставити вантаж ділеру у велике місто. І тут починається справжній сюжет, слід прорватися через поліцейські патрулі, відірватися від погоні. Ці молоді хлопці, деяким було лише 14 років(!) обрали для себе машину Форд Купе 1940 року. Це потужна машина з 8-циліндровим двигуном. А далі почався тюнінг, по-перше перероблювалась підвіска щоб замаскувати якщо машина іде з навантаженим багажником, тюнінгували двигун та карбюратор щоб відірватися від поліцейської погоні. Машини часто їздили з вимкненими фарами на шаленій швидкості. Скоро сформувалася ціла субкультура "перевізників". Вони вже ганялись не з поліцією а один з одним. Були свої неформальні чемпіони та перегони.
На це явище звернув увагу один з промоутерів автоперегонів, він запропонував хлопцям брати участь у справжніх змаганнях. Багато колишніх та діючих "перевізників" долучились до НАСКАРу. Серед переможців перегонів НАСКАР у 40-ві та 50-ті дуже багато тих хто починав з самогонки. У них для цього були всі можливості, досвід перегонів без правил по нічним дорогам Вірджинії, досвід тюнінгу автомобілів. Зараз у Америці є чимало музеїв де зібрані автентичні "боліди" самогонщиків.
Самогон це не просто алкогольний напій - це ціла субкультура у будь-якій країні. Так само і у нас. Як буде набиратись матеріал про самогон, обов'язково буду робити публікації на цю тему.
Що ж таке американський самогон? Традиційно сировиною для міцних Північно-Американських напоїв стала кукурудза, по-перше це саме дешеве та поширене збіжжя у країні, по-друге кукурудза містить більше цукру ніж традиційні пшениця чи жито. Саме з кукурудзи робиться американський віскі - бурбон, тож і традиційний самогон - з кукурудзи. Кукурудзяне борошно заливали водою, додавали дріжджі та чекали поки воно забродить, потім перегінний куб, з якого власне і витікав продукт, є у американців і свій первак - white lightning - "біла блискавка", різновид самогону. Муншайн ніколи не настоюється чи утримується в діжках, він одразу іде у розлив. Зараз в Америці існують кілька легальних виробництв "білої блискавки" за давньою технологією. Так само справжні ентузіасти цього діла женуть "для себе" чи "для людей" муншайн саме з кукурудзи. Правда зараз ділки чорного ринку за ради прибутків женуть муншайн переважно з ... цукру. Так само як і в нас в Україні. Цукор - дріжджі - самогон. Геть не романтично.
А тепер до чого тут НАСКАР? Коли я вперше почув про це вирішив що то байка. Але нещодавно переглянув кіно по Віасат Хісторі - це не байка, це факт. Але я забігаю наперед. Отже післявоєнна Америка. Зростають міста, велика соціальна мобільність. Великі міста потребують "пального" - сухий закон хоч і скасовано, але акцизи ніхто не відміняв! Народ потребує недорого алкоголю. Його чимало у Вірджинії чи Апалачах, тисячі галонів, але споживач у великих містах Східного узбережжя. Велику місію порятунку спраглих громадян взяли на себе нічні перевізники. Сотні молодих людей долучилися до цього бізнесу. Задача, прийняти на борт на фермі дядечка Джо кілька ящиків розлитого по скляних баночках з закруткою (тіпа в які зараз фасують огірки чи соуси) і швидко доставити вантаж ділеру у велике місто. І тут починається справжній сюжет, слід прорватися через поліцейські патрулі, відірватися від погоні. Ці молоді хлопці, деяким було лише 14 років(!) обрали для себе машину Форд Купе 1940 року. Це потужна машина з 8-циліндровим двигуном. А далі почався тюнінг, по-перше перероблювалась підвіска щоб замаскувати якщо машина іде з навантаженим багажником, тюнінгували двигун та карбюратор щоб відірватися від поліцейської погоні. Машини часто їздили з вимкненими фарами на шаленій швидкості. Скоро сформувалася ціла субкультура "перевізників". Вони вже ганялись не з поліцією а один з одним. Були свої неформальні чемпіони та перегони.На це явище звернув увагу один з промоутерів автоперегонів, він запропонував хлопцям брати участь у справжніх змаганнях. Багато колишніх та діючих "перевізників" долучились до НАСКАРу. Серед переможців перегонів НАСКАР у 40-ві та 50-ті дуже багато тих хто починав з самогонки. У них для цього були всі можливості, досвід перегонів без правил по нічним дорогам Вірджинії, досвід тюнінгу автомобілів. Зараз у Америці є чимало музеїв де зібрані автентичні "боліди" самогонщиків.
Самогон це не просто алкогольний напій - це ціла субкультура у будь-якій країні. Так само і у нас. Як буде набиратись матеріал про самогон, обов'язково буду робити публікації на цю тему.
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар