24 лютого 2010 р.

Судак

Для тих хто подорожує Кримом у пошуках гарного вина Судак не оминути. Прямо поруч росташовані два виноробні заводи тісно пов'язані з персоною легендарної для кримського виноробства людини - князя Льва Голіцина.

Дісталися ми туди з пригодами. Не могли виїхати з Коктебелі. Правду кажуть, щось не просто з тим містечком. За декілька годин у нас пробило колесо, сів аккумулятор, ми стукнули крилом машини об ворота))), і врешті решт кілька годин не могли виїхати на трасу через шалений як для Криму снігопад та ожеледецю. емпература впала до -5 градусів. Запланований на 8 ранку стався аж о 15-й. Тож замість ранку ми прибули в Судак лише надвечір.

Сам Судак то доволі велике містечко як для курортного. Бував я там влітку. Не сподобалось, дуже багато людей, бруду і пилу. А от у січні місто мені сподобалось. Людей взагалі нема. Порожні вулиці, парки, набережна.

Ну і головна чеснота міста - генуезька фортеця. Ясне діло що на 70% це новоділ, і відбудовані стіни та вежі на тлі порожнього пустирю в середені виглядає не дуже. Але всеж, фортеця виглядає вражаючою. Всю подорож фортецею нас супроводжував дуже сильний холодний вітер, і хоча небо було сонячним згори насували снігові хмари.

Тож одразу після фортеці ми перейшли до знайомства з основновною цікавинкою подорожі - винами.
Як ви бачите на цій мапі:


Судак дуже зручно розташований відносно двох перлин кримського виноробства - Винзаводу ВАТ "Сонячна Долина" - легендарний голіцинський Архадерессе, та від всесвітньо відомого заводу з виробництва ігристих вин Державне Підприємство Завод Шампанських Вин "Новий Світ".
Нажаль, нажаль. Ранкова хуртовина порушила наші плани. Я хотів їхати на Судак з Коктебелю через перевал. Там якихось 30 км. Але місцеві сказали що туди без джипу з ланцюгами в таку погоду нема чого їхати. А та дорога якраз проходила повз основні виноградники Сонячної Долини. Так само не вдалося і відвідати завод. Планували екскурсію на ранок 5-го, а доїхали в Судак лише підвечір. Тож знайомство з продукцією Архадерессе довелося обмежити дегустаціями у фірмових магазинах заводу. І продовжити вже вдома.
А от у Новий Світ ми потрапили. Але про це пізніше.
Поченаємо серію публікацій про вина Сонячної Долини

Попередні публікації з цієї подорожі:

Коктебель. Інтермедія

Немає коментарів:

Дописати коментар