Коктебель. Інтермедія

Рано в ранці 2 січня я залишив свою базу у Севастополі та за кермом жвавого прокатного Ланосу попрямував до Південно-Східного Криму. Минував Сімферополь і рушив в ту частину півострова в якій ще за кермом машини не бував. За Сімферополем пейзаж почав змінюватись, на зміну степам прийшли пологі гори. Навіть ліси.

Ну нарешті перший шляховий пункт - Феодосія. Тут без ночівлі. Тільки цілий день. Мета чисто культурно-просвітна. Паркуємось у самому центрі. Потім Музей Айвазовського, прогулянки містом, довгі пошуки могили художника (знайшли). Музей Гріна. І кінцева точка денного маршруту - в 20 хвилинах їзди від Феодосії - Коктебель.

Дорогою до Коктебелю минували саму виноградну долину в якій росташований Завод марочних вин та коньяків Коктебель. Полога долина росташована між похмурим Кара-Дагом та самим містечком, спускається до моря. З дороги видно завод, а з усіх боків дорога оточена багатими виноградниками.

Цей пост власне не про вино. Пор вино ми почнемо говорити завтра. Принаймні спробуємо. А зараз про містечко. Коктебель за великим рахунком то велике село. Декілька п'ятиповерхівок, решта приватний сектор. Навіть від самої віддаленої точки можна дійти до моря за 15 хвилин. Вздовж моря тягнеться набережна. На наберіжній знаходиться друга за значимістью причина відвідати Коктебель - будинок-музей відомого киянина Макса Волошина. Непересічна особистість, але попвідання про цю людину виходить за тематику блогу.

А от перша причина відвідати містечко - згаданий винзавод.

Якщо ви зберетеся відвідати Коктебель не робіть це в сезон. Враховуючи щільність готельного фонду, страшно уявити що тут робиться у серпні. Таж причина відвідати цю місцевість не в сезон. Ви легко знайдете bed&dinner за розумні гроші, і заощадите безліч часу бо замість лежання на пляжі у вас буде час на прогулянки.

Сам завод мені відвідати не довелося. Часу для розвідки на місці було замало. А спроби дозвонитися на завод використовуючи розділ "контакти" на сайті провалились Наслухавшися пищання факсу вирішили покласти сподівання на дегустаційний зал заводу що росташований у самому містечку. Дегустаційний зал росташований на центральній вулиці, ясна річ це вулиця Леніна, у західній частині міста. В одноповерховому будинку. Там три двері - фірмовий магазин, дегустаційний зал та кафе. Чого ще чекати? 3-го січня дегустаційний зал був закритий як власне і 4-го. Дегустаційний зал ми замінили на кафе де був дуже гарний вибір коктебельських вин. Отже надегустувавшися в кафе ми завітали до магазину. Зворотній шлях був важкий, у рюкзаку дзеленчали пляшки, а у шлунку намагалися подружитися декілька дуже різних сортів місцевого вина. Ціни в магазині фантастично низькі.

Жалію що графік у мене був занадто щільний, яб затримався ще на один день. Ще раз прогулятися по набережній, продегустувати вина, подихати повітрям...