2 жовтня 2009 р.

Тепер я п'ю саке)


За знайомство з цим дуже благородним напоєм красно дякую шикарній книжці Алішевського "Книга о Саке", про яку я писав в одній з перших публікацій цього блогу. Я був настільки вражений висотою польоту думки людей, що дослідним шляхом створили у середньовічних умовах такий технологічний продукт. Раніше я саке ніколи не пив. Але на мене справило враження це досягнення японської культури. Бо назвати саке досягненням технології буде занадто спрощено. Оскільки продукт досі виробляється лише у Японії і з великою участю ручної праці, то і ціна на нього відповідна.
Я розумію що на пізнання цього напою у мене поки не вистачає часу та бюджету. Але не зміг відмовити собі у задоволенні скуштувати саке під час чергового відвідування ресторану японської кухні. Спеціально не буду писати про сорт чи виробника, бо не знаюсь на цьому геть. В принципі у будь якому японському ресторані ви знайдете пропозицію з саке. Ціна... ну скажімо так 100 мл саке приблизно дорівнюють в ціні 150 мл розливного італійського вина чи 500 хорошого європейського пива. Тож я наважився. Холера ясна! Смачно!
Дуже приємний дріжджовий смак. П'ється легко, майже не відчувається алкоголю. Теплий напій приємною хвилею проходить до шлунку. Але попереджаю, напій містить близько 20% алкоголю! Тож обережніше. На мої сто з чимось кіло 200 мл саке вплинуло дуже позитивно.
Спробуйте, може і вам сподобається?

1 коментар:

  1. А я на теплый саке не решился... Пил сорт, который подают холодным. Мои "сто с чем-то килограмм" ничего хорошего по его поводу так и не сказали... Как и ничего плохого... Никак...

    ВідповістиВидалити