28 квітня 2009 р.

Boukha & Sarab

Буха - горілка (правильніше сказати бренді чи по нашому самогонка) з інжиру (фіги чи смокви)
Шараб - той самий продукт, тільки з фініків 
Виробник: Туніс
Оцінка: 7 з 10
Перший раз я попробував це чудо десь років шість тому. Мама літала до Тунісу по відпочинок, оскільки ця країна не багата на сувеніри то привезла вона мені звідти непогану кераміку з острова Джерба та дві пляшечки білої 40-градусної рідини з смішними назвами - Буха та Шараб. Для тих хто не зрозумів на пляшках були відповідні малюнки - фінік та фіга. Скуштував. Сподобалось! Нормальна горілочка, не солодка, не гірка. З дуже потужним фруктовим смаком. Шляхом експериментів з'ясував що найкраще вона п'ється як дижестів, сильно охолодженою (бо сивуха всьож присутня). П'ю її зазвичай з невеликих келишків середніми ковтками так що б 50 мл. вжити за два-три ковтка. З тих пір і повелося, як хтось з родичів чи знайомих збирається до Тунісу замовляю цю солодку парочку. Останній раз вжив її на новий рік. Дивись відповідне фото у першому пості цього блогу. Ось він - Шараб, другий зліва на світлині.
Як це робиться? Ну тут всьо ясно. Маємо натуральний продукт з високим вмістом цукру - фініки та фіги. Хочеш-не хочеш - само забродить. А як забродить то можна і переганяти. Продукт при дистиляції не втрачає приємного фруктового смаку та екзотичного аромату. Чудовий напій!
Звідки це взялося? А оце вже загадка. Туніс не просто ісламська країна, там навіть нема мінімальної християнської громади. Я припускаю що місцеве тубільне населення, бербери, не дуже переймаючись ісламськими заморочками завжди вживало якісь зброжені фруктові напої, фігове чи фінікове вино. А от коли і хто додумалися це переганяти я не знаю. Інформацію не знайшов. Відомо що дистиляцію араби активно вживали ще до появи цього процесу у Європі, але я схиляюсь до думки що туніська самогонка то скоріше продукт французького впливу. 
Сьогодні. У Тунісі діють сильні обмеження на продаж та вживання алкоголю. Але як туристична країна, Туніс продовжує виготовляти свої фруктові бренді. Їх можна вільно придбати у магазинах. Правда полички з алкоголем там зазвичай розташовані у не дуже зручних місцях. Блюдуть мораль :)
Що ще? Шараб - це фініковий бренді, а ще під такою самою назвою у Тунісі продукують досить непоганий фініковий лікер. Мені сподобався. Пив його недавно у Києві. Придумав новий коктейль. 1/2 - фінікового лікеру + 1/2 - закарпатського коньяку. Продукт виявився не таким солодким як лікер і не таким різким як закарпатське бренді. На цей суб-продукт мене надихнув рецепт коктейлю з Амарето про який я писав. 
Поки працював над цим постом надибав цікавий сайт: Арабський Алкоголь 
Хто мене читав ще в ЖЖ, той певно знає мої скептичні погляди на ісламську світ та культуру. Під час останньої війни інтернетом ходив чудовий жарт - 10 причин чому я за Ізраїль. Причина №1 "У війні п'ючих з неп'ючими я на стороні п'ючих" :) Тому я завжди за Ізраїль! Можливо якби в арабському світі було б більше таких хороших напоїв, то і люди були б добріше і воєн та ненависті було б менше!
Будьмо! Наздров'є! Чешть! Прозіт! Чін-чін! Лехаім! А як кажуть араби? Може хто знає?

6 коментарів:

  1. До речі, у Тунісі більшість "закладів", де продається алкоголь до болі нагадає Союз другої половини 80-х (тим, хто пам'ятає). Невеличке спеціалізоване приміщення, як правило, заґратований прилавок й постійна невиличка черга на 2/3 з місцевих й на третину зі "страждучих" туристів. Але суттєва різниця в тім, що процес купівлі відбувається "чинно й благородно", без лайки, штовханини та перегару. :) Такі заклади розташовані зазвичай "за рогом" від того, що у них зветься супермаркетом.

    ВідповістиВидалити
  2. До речі, з Тунісу як сувенір ще тягають Thibarine - лікер-діжестів. За десятибальною системою автора я б поставив тверду 4, а може й 5. :)

    ВідповістиВидалити
  3. ти був у тунісі, скажи а чи великий там вибір виробників цього пойла? бо ЖОДНОГО сайту виробників я не знайшов! мені весь час привозять одну й ту саму марку, а я так зрозумів шо їх там значно більше?

    ВідповістиВидалити
  4. Вобщем из чего делается Буха точно не известно, т.к. монопольным держателем рецепта оригинальной кошерной "Бухи",
    является семейство тунисских евреев по фамилии Букобза, религия которых разрешает употребление спиртного.
    Разумно предположить, что название напитка происходит от фамилии изготовителя, ибо в семитских языках звуки "х" и "к" часто взаимозаменяемы и, вполне вероятно, что название напитка является усеченной фамилией производителя.

    ВідповістиВидалити
  5. по версии википедии
    Бу?ха (англ. Boukha,) — национальный тунисский алкогольный напиток крепостью 36 — 40 % об
    Производится путём сбраживания и последующей простой дистилляцией фиников (хотя на сайте производителя http://www.bokobsa.com/boukha.php
    указано что изготавливается из инжира)
    Точно не известно, когда и как появилась буха. Промышленное производство бухи основал Авраам Бокобса в 1880 году в винокурне «La Soukra» возле Туниса, он же основал компанию, которая является основным производителем бухи — «Bokobsa».

    ВідповістиВидалити
  6. ещё версия:
    Когда первая волна русской иммиграции добралась до Туниса,
    (После революции в Бизерте был интернирован российский Черноморский флот.)
    Его личный состав вынужден был зарабатывать на жизнь всеми доступными способами, но местная водка уже была.
    Ее гнала из инжира еврейская мафия. Водка характерно называлась "Буха" и имела крепость в 36 оборотов.
    Русским ничего не оставалось, как начать выпускать лимонад под торговой маркой "Вода",
    которая позже перешла к местным владельцам.
    С годами "Вода" мутировала в "Boga", ей тунисцы с удовольствием разводят "Буху", когда собираются бухат

    ВідповістиВидалити