Thibarine Liqueur Digestive

Лікер-дiжестiв з фіг (інжиру)

Виробник: Office des Terres Domaniales, Туніс

Ціна: невідома

Оцiнка: 6/10

Дивна річ це вже друга публікація про алкогольні напої Тунісу. А то мусульманська країна! Осьо читайте про туніську фруктову самогонку.

Про цей лікер мені розповів один з офлайнових друзів у коментах до попереднього посту. Я чекав щось на кшталт фінікового лікеру Sharab, а виявився справжній діжестів. Ну майже справжній)

Колір зеленувато-коричневий. Аромат анісу та інжирового варення. Не такий солодкий як очікувалось. Відчутна гіркота. Присутня не дуже приємна "мiкстурна" нотка - напевно аніс, не люблю анісові напої, але тут він не домінує. Звичайно цей напій зовсім далекий від Унікуму чи Єгермейстера але пити можна. Та і як екзотичний сувенір доцінювачам гірких лікерів цілком підійде.

Вживається з маленьких келишків після страви. "Шоб осіло". Цілком придатний до додавання у каву.

Boukha & Sarab

Буха - горілка (правильніше сказати бренді чи по нашому самогонка) з інжиру (фіги чи смокви)

Шараб - той самий продукт, тільки з фініків 

Виробник: Туніс

Оцінка: 7 з 10

Перший раз я попробував це чудо десь років шість тому. Мама літала до Тунісу по відпочинок, оскільки ця країна не багата на сувеніри то привезла вона мені звідти непогану кераміку з острова Джерба та дві пляшечки білої 40-градусної рідини з смішними назвами - Буха та Шараб. Для тих хто не зрозумів на пляшках були відповідні малюнки - фінік та фіга. Скуштував. Сподобалось! Нормальна горілочка, не солодка, не гірка. З дуже потужним фруктовим смаком. Шляхом експериментів з'ясував що найкраще вона п'ється як дижестів, сильно охолодженою (бо сивуха всьож присутня). П'ю її зазвичай з невеликих келишків середніми ковтками так що б 50 мл. вжити за два-три ковтка. З тих пір і повелося, як хтось з родичів чи знайомих збирається до Тунісу замовляю цю солодку парочку. Останній раз вжив її на новий рік. Дивись відповідне фото у першому пості цього блогу. Ось він - Шараб, другий зліва на світлині.

Як це робиться? Ну тут всьо ясно. Маємо натуральний продукт з високим вмістом цукру - фініки та фіги. Хочеш-не хочеш - само забродить. А як забродить то можна і переганяти. Продукт при дистиляції не втрачає приємного фруктового смаку та екзотичного аромату. Чудовий напій!

Звідки це взялося? А оце вже загадка. Туніс не просто ісламська країна, там навіть нема мінімальної християнської громади. Я припускаю що місцеве тубільне населення, бербери, не дуже переймаючись ісламськими заморочками завжди вживало якісь зброжені фруктові напої, фігове чи фінікове вино. А от коли і хто додумалися це переганяти я не знаю. Інформацію не знайшов. Відомо що дистиляцію араби активно вживали ще до появи цього процесу у Європі, але я схиляюсь до думки що туніська самогонка то скоріше продукт французького впливу. 

Сьогодні. У Тунісі діють сильні обмеження на продаж та вживання алкоголю. Але як туристична країна, Туніс продовжує виготовляти свої фруктові бренді. Їх можна вільно придбати у магазинах. Правда полички з алкоголем там зазвичай розташовані у не дуже зручних місцях. Блюдуть мораль :)

Що ще? Шараб - це фініковий бренді, а ще під такою самою назвою у Тунісі продукують досить непоганий фініковий лікер. Мені сподобався. Пив його недавно у Києві. Придумав новий коктейль. 1/2 - фінікового лікеру + 1/2 - закарпатського коньяку. Продукт виявився не таким солодким як лікер і не таким різким як закарпатське бренді. На цей суб-продукт мене надихнув рецепт коктейлю з Амарето про який я писав. 

Поки працював над цим постом надибав цікавий сайт: Арабський Алкоголь 

Хто мене читав ще в ЖЖ, той певно знає мої скептичні погляди на ісламську світ та культуру. Під час останньої війни інтернетом ходив чудовий жарт - 10 причин чому я за Ізраїль. Причина №1 "У війні п'ючих з неп'ючими я на стороні п'ючих" :) Тому я завжди за Ізраїль! Можливо якби в арабському світі було б більше таких хороших напоїв, то і люди були б добріше і воєн та ненависті було б менше!

Будьмо! Наздров'є! Чешть! Прозіт! Чін-чін! Лехаім! А як кажуть араби? Може хто знає?