Appleton Estate V/X Jamaica Rum

Ямайський ром

Виробник: J.Wray&Nephew, Ямайка

Склад: витримані, купажовані тростникові спирти

Ціна: 17 євро за 0,7 л.

Оцінка: 15,5/20

Була в мене ще з 90-х років з якогось кіна вбита в голову фраза що справжній ром то тільки Ямайка. Пив я різний ром, кубинський, домініканський, багамський, американський чи навіть іспанський. Як траплялась нагода побачити в магазині ямайський ром за реальні гроші завжди його брав. Але вперше трапилось щось цікаве та смачне.

Я гадаю що дяка тут в першу чергу не якимось спецефічним умовам ямайки, яка до холери різниця між цукровою тростиною на Кубі, Домінікані чи Ямайці? Скоріше справа у тому, що Ямайка то британська територія. А те що пили британці... Херес, Портвейн, Віскі так чи інакше ставало загальноприйнятним стандартом споживання у світі.

При бажанні можна почитати на сайті про історію компанії, але вона не така цікава, а от певна "зацикленість" на збереженні традицій виробництва може лише потішити шанувальника якістного алкоголю. Так наприклад перегінка спиртів робиться виключно у малих мідних апаратах. Всі роми змішуються вручну. Компанія пишається своїми "експертами зі змішування" які працюють у цій сфері вже під 30 років. Доречі цей ром самий молодший в лінійці компанії. Ще вони мають ром Гранд Резерва, та роми12 чи 21 річної витримки.

Приємний жовтоянтарний колір, але якщо казати про ром, то колір не є таким визначальним фактором як у вині. Бо майже всі роми містять карамельний барвник що б зробити його вигляд комерційно привабливим. Букет м'який з тонами дубу, мигдалю та абрикосу. Дуже непогано. Смак солодкий, нема різкості, нотки меду. Дуже легко та м'яко п'ється. Скажу відверто такий ром чудово піде як нерозбавленим у якості діжестіва чи вечірнього дринку під сигару. На свої гроші просто чудово.

Коктебель КВ

Виноградне бренді (коньяк) з спиртів витримки не меньше 6-7 років

Виробник: Завод Марочних вин Коктебель, Україна

Сорт: "коньячні" сорти винограду з виноградників Заводу Коктебель

Ціна: 120 грн (10 євро) у фірмовому магазині

Оцінка: 12,5/20

Алк: 43%

Як я вже писав, я не великий шанувальник коньяків. Але так склалося що захотілось під каву чогось 40-градусного. Зупинились на КВ. Бо КС був занадто дорогий. А 3-5 зірочкових коньяків намагаюсь уникати. Вичитав на сайті що саме цей (тільки цей?) вид коньяків-бренді піддається додатковій річній витримці вже після купажу.
І ще цікава інформація для роздумів. У справжнього Коньяку є свій суворий стандарт - сортність винограду, технології, дистиляції, витримки. І одне з головних умов це те що коньячні спирти робляться виключно методом подвійної дистиляції у класичному перегонному кубі.. Наш совковий стандар вважає коньячним спиртом навіть продукт отриманий у ректифікаційній колоні методом бесперервної дистиляції (ужас) та витриманий у цистерні разом з дубовою стружкою. Тим приємно було прочитати на сайті, що коньячні спирти на коктебелі виробляють виключно з власної сировини та за класичною методою - подвійної перегонки.

Гарний класичний медово-бурштиновий колір. Аромал мигдалю, чи навіть скоріше мигдального тістечка. Дуже різкий. Смак таксамо занадто різкий. Відчуваються нотки дубу, і це власне все. В принципі як локальний бренді на свої гроші досить не погано, але від КВ чекав кращого.
Я не фанат коньяків, але чисто технічно до Коктебель КС претензії в мене нема. Можна пити, презентувати друзям та партнерам. 

Смачного.

Більше про вина з Коктебелю за відповідним тегом.

Далі буде!

Grand Solage Boulard Calvados Pays d'Auge

Кальвадос. Яблочний бренді витриманий. Визначений за походженням Pays d'Auge.

Виробник: Calvados Boulard, Пеі д'Ож, Нормандія, Франція

Ціна: 30 євро (дюті-фрі)

Оцінка: 17

Щиро вибачаюсь що вже більше місяця нічого не писав. Хто має блоги той знає ту проблему, варто перестати най з поважної причини, потім примусити себе поновити блог дуже важко. Отже відгули зимові свята. Для мене вони були наповнені цікавими дегустаціями, новими винами та враженнями. Все це скоро з'явится у блозі. А тепер просто починаю розбирати свої нотатки, фотографії та враження. 

Це перший кальвадос у моєму блозі. І на то є причина, бо для мене кальвадос вже став... традиційним новорчним напоєм. Раз на рік, дорогою до Криму хтось у дютіке бере пляшку цього нектару. І її якраз вистачає на різдвянні канікули. Шикарний та майже ідеальний для зимого відпочинку напій. 

Давайте спочатку з'ясуємо що таке кальвадос? Це за правильною класифікацією - фруктовий бренді, себто продукт дистиляції фруктової браги. В нашому випадку сировиною для нопою стає яблучний сідр (рідше грушевий) - традиційний північнофранцузський слабкоалкогольний напій. Як я вже давно казав, якщо в руки хомосапієнс потрапляє алклголевмістка зброжена рідина, то людина обов'язково спробує цю рідину перегнати. Що власне і зробили французи з сідром ще 500 років назад. Додаємо витримку у дубових діжках і отримуємо шикарний напій, на мій смак коньяки навіть поруч з кальвадосом не стоять, але то моя суб'єктивна думка.

Я міг би довго та красиво переоповідати різні інтернет-публікації щоб зробити пост на дві сторінки, бо про кальвадос можна росповідати дуже довго. Але я краще відішлю вас до дуже цікавої та пізнавальної статті що була надрукована у серпневому числі Вокруг Света. Назва красномовна - "Золото Нормандії". Рекомендую.

А я тим часом зверну вашу увагу на те що як і все у Франції, кальвадоси бувають різні. Бо кальвадос як багато чого у Франції є продуктом регульованим за стандартами походження (про класифікацію за походженням французських вин читайте тут). Існує три регіони де власне тільки і виробляють кальвадоси (дивимося мапу з вікі):

Отже те що просто зелене то великий регіон Calvados AOC. Великий обсяг виробництва, не дуже щільні стандарти. Світлий колір то Damfrontails Calvados AOC. Створений лише у 1997 році. Головна особливість - використання купажу грушових та яблучних спиртів, бо цей район дуже приязний до груш. І нарешті серце кальвадосу - Pays d'Auge Calvados AOC - наш герой. Дуже суворі регламенти та контроль за сировиною, порівняно невеликий обсяг виробництва, а головне, а головне метод дистиляції.

Тільки у стандарті Pays d'Auge вимагається дистиляція виключно методом подвійної перегонки. Решта кальвадосів робиться методом бесперервної дистиляції. Отже формально класичним та аутентичним кальвадосом є лише продукт з Pays d'Auge. Для перегонки використовують класичні перегінні куби, такогож типу що і при виробництві коньяку. На фото дивіться як виглядає дистилювальний цех Calvados Boulard, правда вражає? Аж ніяк не схоже на сучасне виробництво. Само підприємство існує з 1825 року, залишається сімейною компанією та продукуєдекілько видів кальвадосу в залежності від втримки.

Ну і тепер про сам напій. Він належить до молодшої лінійки компанї. Має 3-5 років витримки. Я не так багато кальвадосів перепробував щоб стати знавцем смаку. Смачно, приємно, тепло. Напій м'який. Серед ароматів домінують фркути (а чтому б їм не домінувати?), ароматні спеції на кшталт ванілі та мускату та дуб.

Ну і на завершення, як пити кальвадос? А просто пити. Напій кімнатної температури наливаємо до коньячного бокалу, чи іншої посуди та п'ємо. Ідеально підійде як аперетив чи діжестів, чи дринк у перерві між стравами. А як на мене найкраще він піде під дружню бесіду на відкритому повітрі під гарний тютюн та свіжий вітерець.

Смачного!

Old Herold Slovenska Borovicka

Бренді (шнапс) з ягід ялівцю

Виробник: Old Herold, Тренчін, Словаччина

Сировина: ягоди ялівцю

Ціна: 6,9 євро (0,7 л. у дьюті фрі Братіслава)

Оцінка: 9/10

У продовження посту Смачна Словаччина.
Декілька публікацій мого блогу було присвячено такому цікавому історичному напою як джин. Але описуючи його я якось зовсім упустив що окрім голландського дженіперу на основі ялівцю виробляють ще один напій. Більше того, виробляють його буквально у сусідній країні! А називається цей напій красивим та зрозумілим словом - Боровічка! Отже що таке Боровічка? Це ягідне бренді (самогонка) за своїми смаковими якостями подібна, але лише подібна до джину. Як я вже писав, джин це пшенична, зернова, горілка виготовлена у ректифікаційній колоні, яка у процесі перегонки ароматизується ягодами ялівцю. А наша Боровічка - як справжній алкоголь - переганяється у живому перегінному кубі з сусла яке отримали шляхом зброджування пюре з ягід. Зазвичай Боровічка піддається потрійній перегонці.
Завод Олд Херольд - знаходиться у старовинному місті Тренчин. Дуже гарне та красіве містечко з великим замком на горі що панує над містом (диви фото).
Тепер про смак, пити в чистому вигляді на відміну від джину цілком можна. Як апперетив  буде ні чим не гірша за слівовіцу. Одразу можна помітити що у порівнянні з джином напій значно ароматніший та м'якіший. В офісі випили пляшку Боровічки під простий тонік. Шановні дуже дуже смачно! Взагалі Боровічка стане чудовим складником простих коктейлів. Гадаю непогано буде грати з ягідними чи цитрусовими фрешами.

До речі назва Боровічка є захищеною за походженням у рамках ЄС. П'ять сортів Боровічки Spišská borovička, Slovenská borovička Juniperus, Slovenská borovička, Inovecká borovička a Liptovská borovička можуть вироблятися лише на території Словаччини.

Смачна Словаччина

Нещодавно повернувся зі Словаччини був тиждень на конференції. Жив у Бойніце, побував у Братіславі, Банській Штявниці, Тренчині. Мав достатньо часу  познайомиться з кулінарією. Вражені цінами харчувалися виключно у ресторанах. Середній рахунок на особу рідко перевищував 10€. Тепер короткий огляд кухні - що найбільше запам'яталося.
Почнемо з супів. Але краще на цій фразі і закінчити. Місцеві супи - полевкі, мені геть не сподобались. Традиційні для Європи супи-пюре, але дуже рідкі. Овочева водичка інколи там плаває ціла квасоля чи капуста. Але чисто методологічно може це і правильно завантажити до шлунку трохи рідини перед обідом.
Основні страви. 

1. Нам пощастило поїхати до Словаччини саме у жовтні. Чому? Бо саме у жовтні іде забій домашнього птаха - гусей та качок. Майже у всіх ресторанах окреме спеціальне меню на птаха. І ціни теж спеціальні. Наприклад груба купа гусячої печінки смаженної з цибулею та яблуками загорнута у смачний млинець - 3€, тушкована качача грудка - 6,5€, 1/4 гуся - 12€, а ви спробуйте з'їсти 1/4 гуся... Гарнірами до птаха є дуже смачна тушкована червона капуста та різноманітні кнедлики.
2. Ще одна традиційна страва - різноманітні тушковані шматочки м'яса з овочами що подаються з товстими смачними картопляниками. Сервірують їх як гамбургери перекладаючи деруни шарами м'яса.
3. Ну і страва винахід якої словаки приписують собі - спеціальний сир з шинкою смажений у сухарях. Нічого особливого, але дешево та поживно.
До всього цього можна замовити дуже різноманітний асортимент місцевого алкоголю.

У якості аперетиву ідеальним будуть місцеві шнапси (фруктові бренді, плодово-ягідні самогонки) сливовиця, грушковиця, черешньовиця і т.д. 1-2 рюмочки перед обідом стимулюють апетит. Ідуть до шлунку як діти до школи. Під страви добре піде місцеве біле вино. Взагалі виноробство у Словаччині дуже розвинене. На півдні продукують багато чудового вина. Не раджу вам замовляти червоне, а от біле майже всюди на рівні. Традиційні сорти центральноєвропейського винограду - Трамінер, Мюллер-Тюргау, Волохський Рислінг. П'ються легко, чудово грають з місцевою кухнею. А ціни... Літрова пляшка Мюллеру у ресторані - 5€. Один дрінк - 200 мл вина - 50-70 центів. І вино зауважу чудове.
У якості діжестива порекомендую місцевий "коньяк" - "Татранський Бренді" та різноманітні гіркі лікери та настоянки, з яких самий відомий "Татранський Чай" - настоянка на купі трав та ягід.

чача... смачні фотки)))

Абхазия.NET: Россия vs Грузия: chacha

Clan MacGregor Scotch Whisky

Купажний шотландський віскі

Виробник: William Grant & Sons, Шотландія

Ціна: 12 євро (0,5 л)

Оцінка: 5/10 

Колір світло-золотий. Аромат приємний, але невиразний. Смак солодкуватий, фруктовий. Післясмак трохи кислий, короткий. Сивухи не відчувається, але в шлунок опускається важко. Не сподобалось. Нічого такого щоб примусило купити цей продукт.

Якщо казати про цей напій то ми маємо суто комерційний продукт. Дистилярня William Grant почала виробляти цей бренд. За згоди діючого голови клану МакГрегорів. Так само трейд марком цього віскі став родовий герб МакГрегорів. МакГрегори то дуже відомий шотландський клан, заслуговує окремої розповіді, але мені б не хотілось змішувати цей славний клан з таким не дуже якісним напоєм. До речі один з МакГрегорів зараз відомий актор що грав  Обівана Кенобі у нових Зоряних Війнах, та того злодія-священника у Ангелах та Демонах. Віскі позиціонується у дешевому сегменті та орієнтовано на експорт. В першу чергу до США, а зараз ще активно продається на Близький Схід та Східну Азію. Сайт СкотішВіскі.Нет охаректеризував це віскі як продукт з низьким вмістом солодових спиртів.

На щастя це був презента, я його не купляв, і вам не раджу таке купляти.

Catto's Blended Scotch Whisky

Шотландський купажний віскі

Виробник: Inver House Distillers, Шотландія, Великобританія

Ціна: 10 євро (0,35 л)

Оцінка: 6 з 10

Є такий дуже правильний форм-фактор для віскі. Це скляна пляшечка об'ємом 0,35 мл що має пласку форму і дуже зручно поміщається у кишені. Саме таку пляшку я зазвичай беру з собою у подорож коли доводиться їздити залізницею. Стучать колеса, за вікном проносяться краєвиди у вухах грає Пінк Флойд, в одній руці старий надійний КПК з електронною книжкою, а у другій пляшка віскі. Ідилія. Час від часу робимо невеличкий сьорби. Тримаємо рідину у роті, насолоджуємось ароматом, ковтаємо. Стан легкого сп'яніння то єдино можливий стан в якому я можу переносити довгі переїзди залізницею.

Останній раз став перед вибором віскі для залізничної подорожі місяць тому. Серед дюжини пляшок у "моєму" форматі побачив оцю. Марка мені була не знайома. Зацікавив колір напою, зазвичай віскі має світло-коньячний колір, цей напій був зеленуватого кольору. Я знаю що досить часто у не дуже витриманих віскі колір утворюється за рахунок додавання карамелі. Це аж ніяк не псує продукт, і не змінює смак, але все ж відчуваєш себе трохи обуреним. Отже Catto's мене зацікавив. І я його придбав.
Отже враження. Дуже цікаві, але суперечливі. Віскі має сильний та навіть брутальний смак. Дещо незвичний. Коли віскі ще у роті відчувається цікавий незнайомий яблучний аромат, а коли ковтаєш з'являється різкий торф'яний післясмак. Я довго прислухався до своїх вражень від цього віскі, не можу сказати що воно мені не сподобалось, я б навіть назвав його смак цікавим, але всеж відчув що воно "не моє". Отже вирок - на раз скуштувати. Навряд я ще раз звернуся до цього виробника. Поки що мої вподобання серед недорогих скотчів лишаються такими ж як описано в цьому пості про трьох веселих шотладців.
Тепер трохи про сам бренд Catto's. Коли прочитав про історію та сучасний стан цього бренду я утвердився у думці не продовжувати знайомство з цим напоєм. Заснував цей бренд у 1861 році Джеймс Катто. Зауважу, що його продукція одразу в першу чергу була орієнтована на експорт, і Catto's віскі досі майже не продається у Британії. Пан Джеймс тримав контракти на поставку напоїв на кораблі, завдяки цьому його продукція набула поширення у обох Америках та інших регіонах. Люди кажуть що віскі той був не поганий та досить своєрідний (ну я це відчув під час дегустації) але справа в тому що старий засновник фірми помер, а його син якому він залишив у спадок компанію, та головне рецепт скоро загинув на Західному фронті. Він був офіцером королівської армії. Після війни один з партнерів Катто відновив, чи принаймні спробував відновити рецепт. Сьогодні Catto's - один з брендів концерну Inver House, який на загал тримає більше десяти брендів скотчу. І як і у 19-ст основний споживач Catto's віскі - Південна та Північна Америки.

Ron Barceló Añejo

Ром

Виробник: Barcelo International, Домініканська Республіка/Іспанія

Ціна:  17 євро (за 0,7 літра)
Оцінка: 8 з 10

На праці я дуже тісно пов'язаний з Іспанією. У мене є чимало приятелів з цієї країни. Минулого року на одній з виставок мої іспанські колеги дуже рекомендували мені цей ром. Я скуштував його. Ще отримав після виставки майже півтора літри у якості "залишків". Дійсно, до холери смачний ром! Я вже писав що серед 40-градусних напоїв у мене ром стоїть на другому місці одразу після віскі. Тому я був радий до свого "шортлисту" цей благородний напій. Зауважу, що для наших регіонів звичними марками рому які можна купити у будь-якому магазині є Бакарді, Ґавана Клаб, Кептен Морган (який власне не дуже вже і ром, але про це якось іншим разом). І серед цих цілком звичних та ординарних напоїв присутній цей красень - Ром Барсело. Цілком доступна ціна + дуже висока якість та гармонійний смак.

На відміну від більшості інших бюджетних ромів Барсело позбавлений не дуже приємної приторностью. Смак сухий, приємний, ароматний. У смаку переважають фруктові тони. Колір темний, коньячний, яскравий. Ідеальний як у коктейлях так і для вживання у чистому вигляді. Наприклад з додаванням кількох кубиків льоду. 

Компанія Barcelo International виробляє декілька різновидів рому. Легкий світлий Barcelo Blanco з витримкой від 12 місяців, Barcelo Dorado - з витримкою 18 місяців. І нарешті наш чемпіон - Barceló Añejo тобто в перекладі з іспанської "витриманий". Це суміш витриманих спиртів що виробляють тільки з домініканської цукрової тростини, спирти для цього рому витримують у діжках з американського дубу в яких до того утримувався американський бурбон. Також у компанії є більш дорогі сорти рому з більшою витримкою.

Ось тут на вікі є досить стислий опис історії компанії. Брати Джуліус та Андреа Барселаси заснував її у 1930 році на Домінікані компанію з виробництва рому. Джуліус помер у 1982 році. А у 2000 році група іспанських інвесторів вдихнуло у бізнес нове життя. Напевно саме тоді було засноване виробництво рому в іспанській Барселоні.

Підіб'ємо підсумок - як захочеться відчути смак сонячних карибських островів, рекомендую цей ром - задоволення гарантоване!

Polska Wisniowa Tradycyjna

Вишнева наливка, вишнева горілка

Виробник: V&S Luksusowa Zielona Góra, Польща
Склад: польський спирт (картопляний?) + польські вишні

Ціна: невідома

Оцінка: 9 з 10

Довіряю пану Яну з Кракова. Минулого року він презентував чудовий "Вишняк на руме", цього року осю вишньовку.

Виробник V&S Luksusowa Zielona Góra - відомий на цілий світ брендами Luksusowa та Pan Tadeusz - 9% польського ринку. У 2002 році придбані шведським концерном V&S, який сам у 2008 році був придбаний концерном Pernod Ricard, власника мега-брендів: Ballantines, Chivas Regal, Havana Club, Beefeaters, Absolut, Jameson, Malibu, Ararat, Suze, Becherovka, Olmeca, Wyborowa. Оце списочок...
Ну а мені грішному дісталося це чудо. Досі стоїть у холодильнику, вживається просто у медичних дозах. Невеличка рімочка на один сьорб як діжестив після особливо вдалої вечері, чи як акомпонімент до десерту.
Перше бажання після дегустації - уважно вивчити етикетку, ну нема там 40 градусів, ніяк! Друге враження - баланс, не пересолоджений, не різкий, не лікерний смак. Натуральність, жодного зайвого присмаку. Ідеальна вишнева настоянка. Якби така штука продавалася у сусідньому магазині - виникла б пряма загроза алкоголізму.
Буде так шкода коли пляшка скінчиться...

Boukha & Sarab

Буха - горілка (правильніше сказати бренді чи по нашому самогонка) з інжиру (фіги чи смокви)

Шараб - той самий продукт, тільки з фініків 

Виробник: Туніс

Оцінка: 7 з 10

Перший раз я попробував це чудо десь років шість тому. Мама літала до Тунісу по відпочинок, оскільки ця країна не багата на сувеніри то привезла вона мені звідти непогану кераміку з острова Джерба та дві пляшечки білої 40-градусної рідини з смішними назвами - Буха та Шараб. Для тих хто не зрозумів на пляшках були відповідні малюнки - фінік та фіга. Скуштував. Сподобалось! Нормальна горілочка, не солодка, не гірка. З дуже потужним фруктовим смаком. Шляхом експериментів з'ясував що найкраще вона п'ється як дижестів, сильно охолодженою (бо сивуха всьож присутня). П'ю її зазвичай з невеликих келишків середніми ковтками так що б 50 мл. вжити за два-три ковтка. З тих пір і повелося, як хтось з родичів чи знайомих збирається до Тунісу замовляю цю солодку парочку. Останній раз вжив її на новий рік. Дивись відповідне фото у першому пості цього блогу. Ось він - Шараб, другий зліва на світлині.

Як це робиться? Ну тут всьо ясно. Маємо натуральний продукт з високим вмістом цукру - фініки та фіги. Хочеш-не хочеш - само забродить. А як забродить то можна і переганяти. Продукт при дистиляції не втрачає приємного фруктового смаку та екзотичного аромату. Чудовий напій!

Звідки це взялося? А оце вже загадка. Туніс не просто ісламська країна, там навіть нема мінімальної християнської громади. Я припускаю що місцеве тубільне населення, бербери, не дуже переймаючись ісламськими заморочками завжди вживало якісь зброжені фруктові напої, фігове чи фінікове вино. А от коли і хто додумалися це переганяти я не знаю. Інформацію не знайшов. Відомо що дистиляцію араби активно вживали ще до появи цього процесу у Європі, але я схиляюсь до думки що туніська самогонка то скоріше продукт французького впливу. 

Сьогодні. У Тунісі діють сильні обмеження на продаж та вживання алкоголю. Але як туристична країна, Туніс продовжує виготовляти свої фруктові бренді. Їх можна вільно придбати у магазинах. Правда полички з алкоголем там зазвичай розташовані у не дуже зручних місцях. Блюдуть мораль :)

Що ще? Шараб - це фініковий бренді, а ще під такою самою назвою у Тунісі продукують досить непоганий фініковий лікер. Мені сподобався. Пив його недавно у Києві. Придумав новий коктейль. 1/2 - фінікового лікеру + 1/2 - закарпатського коньяку. Продукт виявився не таким солодким як лікер і не таким різким як закарпатське бренді. На цей суб-продукт мене надихнув рецепт коктейлю з Амарето про який я писав. 

Поки працював над цим постом надибав цікавий сайт: Арабський Алкоголь 

Хто мене читав ще в ЖЖ, той певно знає мої скептичні погляди на ісламську світ та культуру. Під час останньої війни інтернетом ходив чудовий жарт - 10 причин чому я за Ізраїль. Причина №1 "У війні п'ючих з неп'ючими я на стороні п'ючих" :) Тому я завжди за Ізраїль! Можливо якби в арабському світі було б більше таких хороших напоїв, то і люди були б добріше і воєн та ненависті було б менше!

Будьмо! Наздров'є! Чешть! Прозіт! Чін-чін! Лехаім! А як кажуть араби? Може хто знає?

Cachaca 51

Самогонка з соку цукрової тростини

Виробник: Muller, Бразилія

Ціна:  15 євро

Оцінка: 4 з10

Ця пляшка потрапила до нас у якості презенту "аж з самої Бразилії". Ця пляшка була урочисто відкоркована на ці різдвяні свята. Ну шо вам сказать... Б-р-р-р... 

Солодкувата, трохи бридкувата рідина, на смак як пересоложена бурякова самогонка. Я сам кілька разів підступався до цієї Кашаси, саме так вона називається, якщо хтось не сильний у португальській мові. Її скуштували всі гості що зібрались на свята. Нікому не сподобалась. Так спільними зусиллями вдалося розполовинити пляшку. І от я як хоробрий дослідник рішив спитати у Гугля як це чудо пити. Взяв пляшку з кухні і пішов до нотбука, а діло було на дачі в Севастополі. І до нотбука було цілих півтора поверхи. Я її не доніс. Розбив, холера, по кухні розлився приторний аромат цукроварні. Мити підлогу було важко. Таке липке. Так скінчився польовий дослід.
Але я не забув про цю пляшку, до того ж все частіше бачу Cachaca на поличках магазинів. Отже що я дізнався:
Як це роблять. Кашаса це продукт дистиляції перебродившого соку цукрової тростини. Все. Крапка. Більше ніяких збочень у вигляді витримки, настоюванні, фільтрації. Простий як бразильський серіал самограй.Формально вважається різновидом рому. Але вибачайте от тут я не погоджусь. Ром це мій другий за улюбленостью продукту дистиляції після віскі. По-перше ром роблять з тросникової меляси, по-друге, і на мою думку по-головне, пристойний ром витримують принамні 3 роки у дубових діжках! А тут...
Історія. Ну тут можна було і не читати а дофантазувати. Все ясно і зрозуміло. Маємо Бразилію, маємо величезні плантації цукрової тростини, з тростини вичавлюють сік, потім з соку випарюють цукор. Якщо сік залишити, він як багатий цукром продукт ясна річ забродить і працелюбні дріжджові бактерії перероблять цукор, вірніше частину цукру у спирт Маємо бражку. Оцю бражку з задоволенням вживали чорношкірі раби на плантаціях, в той час як білі португальці переважно налягали на Порто чи Мадеру. Поки якась розумна голова ще у 17 ст. додумалася перегнати цю бражку у перегінному кубі. Ясна річ якість продукту значно покращилась. Так і почалася ера Кашаси. Її забороняли, обкладали податками, але вона була, і навіть функціонувала як "універсальна валюта". Знайоме? Отож! Такий продукт вже залюбки пили не тільки негри але й білі, чим підривали імпорт вин з метрополії.

Як це треба пити. Кажуть що це можна пити в чистому вигляді, я пробував, ужос! Тому почав шукати варіанти, бо куплять я таке не буду а що як хтось знов презентує? Отже головний та напевно єдиниий можливий спосіб споживати Кашасу це коктейль Кайпірінья. Беремо лайм, ріжемо дрібненько, кидаємо до "олд фешен", сиплемо 2-3 ложечки тростникового цукру, все це добряче товчемо, доливаємо 50 мл. Кашаси, доверху досипаємо товченим льодом. Сьорбаємо!
Я не пив цей коктейль, але враховуючи досвіт вживання Кашаси можу уявити що цей продукт має врятувати жахливий смак цієї бразильянської самогонки.

Moonshine & NASCAR

Швидкість та Самогон! 
Що таке самогон? Це міцний алкогольний напій отриманий шляхом дистиляції у домашніх умовах. Напевно це буде найбільш вірним та зваженим визначенням. З самогоном пов'язано багато фольклору, історій, легенд. В формуванні культури самогону важливі дві компоненти - 1. це бажання селянина виготовляти все що можна у власному господарстві а не куплять на стороні, 2. фіскальна. оскільки міцний алкоголь став однією з найперших жертв державної жадібності, потрапивши під тиск різних акцизів, мит, податків. монополій тому його виробництво та продаж стало над прибутковим бізнесом.

Як я казав - самогон це явище культурне та багатогранне, але зараз пропоную поговорити про американський самогон. Взагалі самогон можна гнати будь де, але культурно американський самогон - Moonshine асоціюється з Півднем а особливо з Вірджинією та гірськими районами Апалачів. Муншайн пройшов довгу історію, від приватних апаратів, коли кожна фермерська сім'я мала свій перегінний куб, до розквіту цього бізнесу в часи сухого закону, романтичні часи 40-50-х рр., і аж до наших часів коли американській федеральний уряд продовжує боротьбу з самогонниками.
Що ж таке американський самогон? Традиційно сировиною для міцних Північно-Американських напоїв стала кукурудза, по-перше це саме дешеве та поширене збіжжя у країні, по-друге кукурудза містить більше цукру ніж традиційні пшениця чи жито. Саме з кукурудзи робиться американський віскі - бурбон, тож і традиційний самогон - з кукурудзи. Кукурудзяне борошно заливали водою, додавали дріжджі та чекали поки воно забродить, потім перегінний куб, з якого власне і витікав продукт, є у американців і свій первак - white lightning - "біла блискавка", різновид самогону. Муншайн ніколи не настоюється чи утримується в діжках, він одразу іде у розлив. Зараз в Америці існують кілька легальних виробництв "білої блискавки" за давньою технологією. Так само справжні ентузіасти цього діла женуть "для себе" чи "для людей" муншайн саме з кукурудзи. Правда зараз ділки чорного ринку за ради прибутків женуть муншайн переважно з ... цукру. Так само як і в нас в Україні. Цукор - дріжджі - самогон. Геть не романтично.

А тепер до чого тут НАСКАР? Коли я вперше почув про це вирішив що то байка. Але нещодавно переглянув кіно по Віасат Хісторі - це не байка, це факт. Але я забігаю наперед. Отже післявоєнна Америка. Зростають міста, велика соціальна мобільність. Великі міста потребують "пального" - сухий закон хоч і скасовано, але акцизи ніхто не відміняв! Народ потребує недорого алкоголю. Його чимало у Вірджинії чи Апалачах, тисячі галонів, але споживач у великих містах Східного узбережжя. Велику місію порятунку спраглих громадян взяли на себе нічні перевізники. Сотні молодих людей долучилися до цього бізнесу. Задача, прийняти на борт на фермі дядечка Джо кілька ящиків розлитого по скляних баночках з закруткою (тіпа в які зараз фасують огірки чи соуси) і швидко доставити вантаж ділеру у велике місто. І тут починається справжній сюжет, слід прорватися через поліцейські патрулі, відірватися від погоні. Ці молоді хлопці, деяким було лише 14 років(!) обрали для себе машину Форд Купе 1940 року. Це потужна машина з 8-циліндровим двигуном. А далі почався тюнінг, по-перше перероблювалась підвіска щоб замаскувати якщо машина іде з навантаженим багажником, тюнінгували двигун та карбюратор щоб відірватися від поліцейської погоні. Машини часто їздили з вимкненими фарами на шаленій швидкості. Скоро сформувалася ціла субкультура "перевізників". Вони вже ганялись не з поліцією а один з одним. Були свої неформальні чемпіони та перегони.

На це явище звернув увагу один з промоутерів автоперегонів, він запропонував хлопцям брати участь у справжніх змаганнях. Багато колишніх та діючих "перевізників" долучились до НАСКАРу. Серед переможців перегонів НАСКАР у 40-ві та 50-ті дуже багато тих хто починав з самогонки. У них для цього були всі можливості, досвід перегонів без правил по нічним дорогам Вірджинії, досвід тюнінгу автомобілів. Зараз у Америці є чимало музеїв де зібрані автентичні "боліди" самогонщиків.
Самогон це не просто алкогольний напій - це ціла субкультура у будь-якій країні. Так само і у нас. Як буде набиратись матеріал про самогон, обов'язково буду робити публікації на цю тему. 

Glen Clyde Scotch Whisky

Шотландський (?) купажний віскі. Російський сайт.

Ціна: 12-13 євро за 0,7

Оцінка: 1 з 10

Вирішив надвечір зробити ковточок скотчу. В барі валялася пляшка Глен Клайду. Налив... Холера ясна. Перший ковток викликав бажання - запити продукт водою. Дуже дивна реакція на скоч. Налив цього пойла лише на один палець, довелося робити великі зусилля над організмом щоб проковтнути. Бридка, різка, сивушна суміш. Поліз в інтернет за інформацією - жах! Виявляється цей продукт ніби все ж виробляється у Шотландії, правда його везуть у цистернах до славного міста Ленінграда де і бутилюють. Тобто це продукт орієнтований на невибагливий російський ринок, сподіваюсь до неньки цей петро-скоч не завозять. Люди будьте пильними, ФСБ тепер продукує навіть "шотландський" віскі.
Хтось знає кулінарні рецепти з використанням скотчу? Бо я сильно сумніваюсь у спроможності допити цю пляшку, а виливати шкода.

P.S. Я почав писати цей пост два тижня тому. За цей час мені вдалося "ополовинити" пляшку. Ну шо сказать, задарма таке пити канешно можно. У сильно розбавленому мінералкою варіанті, десь 1 до 3 пити ще можна. І я нарешті зрозумів що це віскі мені нагадало. Славетне  Ankara Whisky шо привітні турецькі бармени залюбки наливають у барах готелів алл-інклюзів. Його я також щиро розбавляв мінералкою.

Linie Aquavit

Linie Aquavit - Норвезька національна горілка

Ціна: близько 40 євро, на жаль на наш ринок не поставляється.

Оцінка: ще не пробував, як попробую - скажу. Але за оригінальність ідеї - 10 з 10!

Ця пляшка опинилася в моєму барі пару років назад, і тихенько стояла чекаючи свого часу, ну горілка як горілка, ну норвезька, нехай стоїть. Коли я останній раз робив ревізію бару вирішив врешті решт розібратися - що це за аквавіта така, до того ж оскільки я сам себе призначив народним алкогольним журналістом - вирішив дізнатись про цю горілку побільше, щоб вже як пити, то розуміти що п'єш.

Нічого дивного що продукт перегонки зернових спиртів набув популярності у холодній та північній Норвегії нема, горілку вважають національним напоєм і фіни, і шведи. Холодно там. Так само не дивно що для цього продукту прижилася назва "аквавіт" те саме що наша "оковита" чи польська та російська "водка". Жили скандинави відверто не багато та голодно. Тож під час чергового неврожаю, на початку 19 ст. уряд заборонив використовувати дефіцитне та дороге зерно для виробництва горілки, народ швидко знайшов заміну - картоплю. Ви пили коли не будь картопляну самогонку? Отож! Довелося почати боротьбу за смак. Способи були традиційні - перший - додатки - різноманітні спеції та трави. У Linie Aquavit додають коріандр, аніс та різні інші спеції та місцеві трави. Другий спосіб так само традиційний - залити продукт до дубової діжки та потримати там горілку кілька місяців. Ось власне ми і отримали традиційний норвезький аквавіт. Тепер починається географічна історія - у 1907 році приватна алкогольна компанія сім'ї Брудерсон відправила діжки з аквавітом до Австралії. За межами дослідження запишемо питання якого біса австралійцям впало в голову замовляти в Норвегії картопляну самогонку. Як не дивно але продукт що помандрував морем кілька тисяч миль виявився набагато смачніше. Можливо вплинула зміна кліматичних умов, а можливо багатомісячні коливання діжок у трюмі корабля.
Але факт лишився фактом. Якість напою змінилася на краще. І це поклало початок шикарному бізнесу по розливу картоплянки по діжках для мандрування по світу. Нехілий маршрут можна побачити на малюночку. На зворотньому боці етикетки на кожній пляшці вказано дату коли конкретно ВАШ аквавіт відправився в подорож, якщо цю дату вбити в спеціальну форму на сайті - відкриється спеціальна мапа на якій ви зможете по днях переглянути маршрут подорожі діжки з якої потім розлили вашу пляшку. Прикольний маркетинговий хід.
Від себе додам, канешно можна стати в позу і сказати:  платить за картопляну горілку яку возили на пароході навколо світу? А чому б і ні? Ви платите за легенду, за історію, за культурне явище. Ви не просто вливаєте в горло 40-градусів алкоголю, а торкаєтесь історії, культури, легенди. Власне саме це я і поважаю у алкоголі.

Смачного!

Три веселих шотландця

Ось ми у супермаркеті і нам треба купити якийсь скотч що посидіти з друзями, чи просто поставити до бару, що б забулькать скляночку після вечері. Одразу визначимось - ціна на шотландський віскі як і на інші алкогольні напої не має верхньої межі. Верхню межу визначає ваша фантазія та ваш гаманець. Розглянемо недорогі бюджетні віскі, серед яких так само можна знайти справжні перлини. Ясна річ це будуть купажні віскі, бо одразу домовимось що "сінгл мелт" залишимо по-за дослідженням та поза бюджетом. Так от, чутки про віскі як дорогий напій сильно перебільшені. В цьому пості я хочу запропонувати принаймні три варіанти цілком пристойних скотчей які можна купити у більшості магазинів за досить скромні гроші.

Оповідь про "що слід куплять" почнемо з теми "що куплять не слід ні в якому випадку" - однозначний лідер рейтингу "не куплять" це Johnnie Walker Red Labe. Дуже поганенький бленд який тримає популярність тільки за рахунок агресивного маркетингу. Отож візьмемо ціну Johnnie Walker Red Labe як верхню межу і побачимо, що поруч з ним на поличці стоять цілком пристойні, дуже якісні, смачні, і навіть дешевші напої.

White Horse

Роздрібна ціна 12-14 євро. Створюється з суміші 40 сортів солодового та зернового віскі. Солодове віскі складає 30% суміші, серед них відоме віскі Lagavulin. Що дивно власником бренду є те саме Diageo, що волоіє брендом Johnnie Walker. Але результат вийшов набагато кращий ніж у випадку з Ред Лейблом.

Teacher's Highland Cream

Роздрібна ціна 18-20 євро. Особливість цього напою у високому вмісті солодових віскі - до 45% суміші. Основу суміші складають відомі сорти віскі Glendronach та Ardmore, а всього до складу напою входить 40 сортів односолодових віскі. Сорт є одним з найпопулярніших скотчей у Британії де реалізується 40% продукції заводу. Я пив Тічерс пару місяців тому, і досі пам'ятаю глибокий та своєрідний смак. Гідний того щоб стояти у вашому барі.

The Famous Grouse

Роздрібна ціна 20-22 євро. Скажу чесно спочатку я цей віскі ігнорував. Якась дуже вже попсова у нього етикетка. Але я був не правий. Виявляється ця "Видатна Куріпка" дуже непоганий віскі з історією. Тестування показало - легкий та приємний на смак. Мені відчувся присмак сухофруктів. Я не знайшов інформацію про вміст зернових та солодових віскі у купажу, але відомо що до складу купажу входять відомі сорти односолодового віскі :The Glenrothes, Highland Park Single Malt та The Macallan .


На мій смак найкращим серед запропонованих сортів є Teacher's. Famous Grouse дуже приємний на смак та стане чудовим "віскі перед сном". Перевагою White Horse безумовно є ціна. У фасуванні 0,350 це є чудовий "віскі для подорожі".

АХТУНГ!!! Любі друзі, будь ласка, не треба змішувати віскі з кока-колою чи додавати туди льоду. Пити його слід або чистим, або з додаванням води (простої чи газованої).

Два джина до тестування

Дякуючи ЖЖ френду igorsova додав до листа чекаючих на дегустаціїю дві невідомі мені марки джину (невідомі бо як я вже писав раніше не дуже шанував цей напій). Буду уважно придивлятись до них у магазинах, як побачу - обов'язково скуштую. А потім напишу як воно мені сподобалось. Смачного!

Tanqueray London Dry Gin

Заснував у 1830 році Чарлі Тінкерей. Один з найстаріших брендів джину. Завод знаходився у Лондоні і був зруйнований у 1941 році в наслідок авіанальоту. Зараз виробництво перенесено до Шотландії, але за технологією Тінкерей лишається класичним Лондонським Сухим джином. Одна з перегінних колон під час авіанальоту вціліла і досі використовується на шотландському заводі. З додатків у рецептурі використовуються коріандр та дягель. Міцність 47,3.

Hendrick's Gin

Так само продукується у шотландії зі спиртів отриманих у колоні що працює з 1946 року. З додатків у рецептурі використовується Болгарська Троянда. Має цікаву упаковку схожу на пляшку для ліків.

Шукав ці джини по московським крамницям... шкода але окрім Біфітерса, Гордонса та Сапфіра інших джинів там не представлено. Отож будемо чекати нагоди зробити шопінг в дьюті-фрі...

Bombay Sapphire Gin

Джин
Виробник:Bacardi Англія
Ціна: 40 євро
Оцінка: 10 з 10

Джин ніколи не належав до моїх улюблених напоїв. Коштував його дуже рідко і лише у вигляді джин-тоніку. Бо сам чистий смак джину мені не дуже подобався. Бо раніше я коштував лише дешеві та поширені марки лондонського сухого джину як то Beefeater чи Gordon’s. Але десь у грудні у гостях натрапив на це чудо: Bombay Sapphire Gin. Перше що вразило це дизайн та стиль пляшки. Неперевершено! Така краса! Блакитне скло, малюночки в колоніальному стилі, таку пляшку приємно поставити коло себе. Почав дегустацію з чистого джину. Я був вражений, навіть чистим Сапфір виявився цілком придатним до пиття, смачним, незвичним. У поєднанні з тонікам дав чудовий вишуканий лонг-дрінк.
Продукт мені настількі сподобався що виникло бажання побільше про ньго дізнатися. Щож я з'ясував? Поперше до британської колоніальної імперії та особисто до Queen Victoria наш продукт не має аж ніякого відношення. А з'явився цей джин як продукт маркетингової, дизайнерської та дегустаторської думки всесвітньо відомого алкогольного холдінгу Bacardi. Аж у 1987 році вони вивели на ринок цей напій. Я зустрічав в інтернеті повідомлення що Bombay Sapphire виробляється ледь не з 17-якогось волохатого року. Якби рецепт не змінювався то навряд чи ми б з вами могли без ризику для здоров'я це коштувати :) Це все одно що випустити у 2009 році якийсь "khmelnicky spotykach since 1649" робити його з сучасного зернового спирту "люкс" на сучасній гуральні а дурним споживачам втирати що саме таку горілку пив ясновельможний на попелищі корчми коло Вінниці. Так отож, виробник про рік походження джину сором'язливо мовчить...
Головні особливості нового напою -
1. Незвичайний дизайн та імідж "просунутого" напою для "просунутих естетів", достатньо подивитися на офіційний сайт джину де можна побачити різноманітні дизайнерські бокали для Мартіні. Доречі Бакарді щороку проводить всесвітній конкурс з дизайну бокалів. Подивіться обов'язково воно того варте.
2. Маніакальна пристрасть до вибору складників. Як я вже писав до складу джину зазвичай додаються певні природі ароматизатори, але автори Бомбейського Сапфіру перевершили усіх, по-перше до джину входить 10 додатків, по-друге кожен з них привезено саме з тої країни де він є найбільш вдалим за смаковими якостями, отже перелік:
1. Лакриця з Китаю
2. Райські зернятка (різновид перцю з західної африки)
3. Ягоди перцю Кубеб з Яви (Індонезія)
4. Cassia Bark різновид кориці з Південно-Східної азії
5. Коріандр з Марокко
6. Ангеліка (дудник) з Саксонії
7. Коріння ірису з Італії
8. Іспанський Мигдаль
9. Цедра іспанських лимонів
10. ну і звичайно основа основ - ягоди ялівцю аж з Італії

Смачного і вам!

GIN

Отже почнемо спочатку. Що таке джин? В основі своїй це міцний алкогольний напій з пшеничного спирту та настойки ягід ялівцю (російською можжевельник, латиною Juniperus). В багатьох європейських культурах зустрічаються міцні напої на основі ялівцю. А у Голландії яловична горілка Jenever є національним міцним напоєм. Власне через Голландію цей напій і потрапив на свою другу батьківщину - Англію. Як усі спиртові напої перший час ця продукція - перегін пшеничного спирту з ягодами ялівцю, позиціонувалась як ліки. І досі ходять легенди про те що напій захищає від чуми, лікує нирки. Але на мою скептичну думку секрет був у іншому - якість перегону в 16-17 ст. була дуже низькою, горілка тнула сивухою, тому стільки сил та часу приділялося способам забити сивушні "аромати" і одним з найвдаліших способів стало використання ягід ялівцю. Англійці перейняли культуру вживання джину від голландців, але справжнім днем народження англійського джину став 1688 рік та "Славетна революція". Але справа не у тому що оранські завели моду на джин. Уряд Англії використав джин як альтернативу французькому алкоголю на який було введено ембарго. Британія була одним з основних споживачів французького вина та бренді. Саме місцевий джин мав стати імпортозаміщуючим товаром вітчизняного виробництва. До того ж, для виробництва джину використовувалося низькоякісне зерно яке було непридатне для броварництва. Джин не обкладався акцизом і дуже швидко став народним напоєм. Я гадаю що смак цього напою не був занадто вишуканим. Фактично джин перетворився в соціальний регулятор. Завдяки дешевому джину міська біднота жила п'яно та недовго...
Переворотом у виробництві напою стала промислова революція. У 1832 році була винайдена перегінна колона що дозволило випускати набагато якісніший джин. Фактично саме тоді народився знаменитий London Dry Gin який ми досі вживаємо. Ще більше популярності джину додала британська колоніальна імперія. Поширені ліки від малярії та лихоманки - хінін мали жахливо гіркий смак, так от, хінін стали вживати разом з джином - і корисно і приємно. Певно саме звідти пішов самий відомий коктейль на основі джину - джин тонік, подивіться склад сучасного напою "Тонік" що можна придбати у будь-якому супермаркеті - вода, бульбашки і хінін...
Як роблять джин зараз? По-перше зерновий спирт, у London Dry Gin виключно пшеничний, розбавляється чистою джерельною водою до 45 об. у спирт додаються ягоди ялівцю та інші додатки, зазвичай від 5 до 10 інгредієнтів, серед яких цедра лимону та померанцю, аніс, кориця, коріандр то. що, точний рецепт є комерційною таємницею. Після повторної перегонки отриманий спирт знов розбавляють до потрібної міцності - зазвичай 37,5 - 50 об. і у пляшки!
Джин давно став легендарним напоєм та входить до 10 світових напоїв які мають бути у будь-якому барі, магазині, ресторані. Своєрідний смак дозволив створити безліч коктейлів на його основі. Але про це буде у наступних публікаціях.